Призначення та зміст рекомендаційного листа
Рекомендаційний лист (лист-рекомендація) – документ з інформацією та оцінкою кандидата, які висловлені поважними колегами, бувшими наставниками чи керівниками. Документ додається до CV-форми та мотиваційного листа молодого спеціаліста і грає роль третьої точки зору, яка допомагає рекрутеру сформувати максимально повне заочне бачення кандидата на посаду до інтерв’ю.
Лист рекомендація подає як академічні (та професійні) здібностей, так і особисті якості, але баланс є варіативним залежно від призначення документу. Рекомендації можуть бути використані для пояснення слабких сторін у інших Ваших документах, що варто враховувати у власній стратегії. Обсяг документу також маю бути збалансованим. Надто багато тексту та специфічних деталей змусить HR-ів витратити надто багато часу, що призведе до певного роздратування. Але й надто малий обсяг буде сигналом про те, що надавач рекомендаційного листа не знає Вас по справжньому. Навіть бездоганний лист-рекомендація не здатен сильно наблизити Вас до отримання роботи, але лист поганої якості майже напевне знівелює всі шанси. Тому увага усім аспектам та формальностям має бути значною.
Розкриття реалістичності минулої співпраці
Характеристика кандидата у рекомендаційному листі, зазвичай, подається через деталі минулої співпраці. Наприклад, коли рекомендацію надає викладач, мають бути зазначені назва курсу, період навчання, тематика наукової роботи тощо. Це непряме, але дієве підтвердження реальності взаємодії. Бо саме такий досвід дає підстави для висновків про Вашу продуктивність та відповідність бажаній посаді. Сильні сторони, зазначені у рекомендаційному листі від викладача мають підтверджуватися історіями, що траплялися під час складання іспитів, виступів на семінарах, захист проектів. Минулий роботодавець може зазначати вдалі рішення та зразкову поведінку в нестандартних та складних ситуаціях, цікаві ініціативи та проактивність під час вирішення робочих моментів.
Інформація не повинна викликати сумніви у об’єктивності та реалістичності, тому у документі не повинно бути кліше, шаблонних фраз та надлишкових метафор. Брак інформації також може бути негативним сигналом. Тому можна говорити і про недоліки, але при цьому «врівноважувати» чеснотами або зауваженням, що кандидат мав прогрес у їх подоланні. Вся інформація при цьому має подаватися у контексті призначення та майбутньої посади. Жодних ознак «універсальності» бути не повинно. Якщо через автозаміну власних імен у документі його інформативність не надто страждає, напевно, така рекомендація є невдалою. Нарешті, автор листа-рекомендації має бути готовим додатково підтвердити усі свої слова додатковими прикладами, не зазначеними у листі, а сам лист треба робити на бланку установи чи підрозділу. Для університету достатньо бланку кафедри або факультету.
Особливості підготовки та взаємодії
Рекомендаційний лист мають писати особи, які перебували у добрих професійних стосунках із Вами та добре вас пам’ятають. Однак, для конструктивної взаємодії треба надати всю необхідну інформацію про себе автору рекомендаційного листа: мотиваційний лист та CV-форму, побажання до тексту та змісту листа, всі сторонні рекомендації до його написання та інформацію про майбутнє місце роботи, куди ви подаєтеся. Також варто подбати про дрібні логістичні речі, наприклад, конверт з адресою, інструкція щодо процесу надсилання тощо. Не варто готувати рекомендаційний лист власноруч та просто просити надавача його підписати. Так, не завжди Ваш попередній шеф або професор добре Вас пам’ятає та матиме значний час на написання рекомендації. Однак, Вам потрібен інший стиль документу, та справді інший погляд на Вас. Одна авторська рука у рекомендаційному та мотиваційному листі буде помітною стороннім читачам, що нашкодить Вам. Тому замість готового тексту варто обмежитись повною інформацією, зазначеною вище, та, можливо, власними рекомендаціями до змісту.